Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 року Справа № 911/1050/14

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Студенця В.І.,

розглянувши

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсан-Буд"

на рішення господарського суду Київської області від

03.06.2014 р. та постанову Київського апеляційного

господарського суду від 09.09.2014 р.

у справі № 911/1050/14 господарського суду Київської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

науково-виробничого підприємства "Будтехносервіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсан-Буд"

про стягнення 165 197,69 грн.

за участю представників:

ТОВ НВП "Будтехносервіс" - Острянко М.М.;

ТОВ "Арсан-Буд" - не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Будтехносервіс" звернулось до господарського суду Київської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсан-Буд" 165 197,69 грн., у т.ч. 160 170,05 грн. заборгованості за виконані роботи, 3 763,31 грн. пені, 395,87 грн. збитків від інфляції та 868,46 грн. процентів річних.

В обґрунтування заявлених вимог ТОВ НВП "Будтехносервіс" посилається на те, що відповідач допустив порушення зобов'язань за договором будівельного підряду № 19/08-13 від 19.08.2013 р. щодо оплати виконаних робіт (а.с.5-7).

Відповідач у справі - ТОВ "Арсан-Буд"у запереченнях на позов проти задоволення заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що акт виконаних робіт сторонами не підписувався та роботи належним чином не приймалися (а.с.98-100).

Рішенням господарського суду Київської області від 03.06.2014 р. позов задоволено повністю (а.с.142-150).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач частково оплатив виконані роботи у встановлений договором строк, від підписання відповідного акта здачі-приймання виконаних робіт відмовився, мотиви такої відмови не навів, допустивши заборгованість у заявленому розмірі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 р. рішення господарського суду Київської області від 03.06.2014 р. залишено без змін (а.с.185-190).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням до відносин сторін норм матеріального права (а.с.202-208).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

19.08.2013 р. між сторонами у справі укладено договір будівельного підряду № 19/08-13, згідно п.1.1. якого позивач зобов'язався виконати і здати відповідачу будівельно-монтажні роботи з монтажу системи опалення, системи водопостачання (В1, В2, Т3, Т4), монтаж системи каналізації (К1, К2) на будівництві житлового комплексу з вбудованими приміщеннями та надземним і підземним паркінгами по вул. Чорновола В'ячеслава (Житловий будинок № 2), а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити виконані роботи.

Судами правильно визначено правову природу укладеного договору та віднесено його до договорів підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт та оплатити виконану роботу.

Зазначений договір, в силу ст. ст. 173-175 ГК України, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судами встановлено, що позивач за період з вересня по грудень 2013 року виконав будівельно-монтажні роботи на загальну суму 1 134 203,28 грн., про що складені акт приймання виконаних будівельних робіт від 30.09.2013 р. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) від 30.09.2013 р. на суму 433 171,68 грн.; акт приймання виконаних будівельних робіт від 31.10.2013 р. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) від 31.10.2013 р. на суму 223 493,52 грн.; акт приймання виконаних будівельних робіт від 29.11.2013 р. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) від 29.11.2013 р. на суму 346 863,84 грн., зазначені акти та довідки підписані позивачем і відповідачем.

Крім того, акт приймання виконаних будівельних робіт від 14.02.2014 р. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) від 14.02.2014 р. на суму 130 674,24 грн. підписані позивачем, але не підписані відповідачем.

Так, у грудні 2013 року позивач виконував будівельно-монтажні роботи за договором. До 25.12.2013 р. позивач надав відповідачу акт приймання виконаних будівельних робіт та довідку про вартість виконаних будівельних робі (та витрати) на суму 130 845,60 грн. Проте доказів передачі вказаних вище документів позивач не надав.

23.01.2014 р. позивач знову надав відповідачу на підпис акт приймання виконаних будівельних робіт, довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) на суму 130 845,60 грн., а також підсумкову відомість ресурсів. Вказане підтверджується листом відповідача № 01/24 від 24.01.2014 р. Вказаним листом відповідач відмовив позивачу у підписанні акта приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) від 23.01.2014 р. з огляду на те, що позивачем завищені обсяги виконаних робіт, зокрема за пунктами 33/312, 34/313, 42/49, 43/50. Зазначеним листом відповідач повернув позивачу для перероблення отримані документи.

Також вказаним вище листом від 24.01.2014 р. відповідач визнав свою заборгованість перед позивачем за виконані роботи в сумі 118 033,16 грн. та повідомив позивача про розірвання договору.

14.02.2014 р. позивач разом із супровідним листом № 55 надав відповідачу акт приймання виконаних будівельних робіт від 14.02.2014 р. і довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) від 14.02.2014 р. на суму 130 674,24 грн., а також підсумкову відомість ресурсів у трьох примірниках кожний. Відповідач отримав вказані вище документи 14.02.2014 р. за вхідним номером 11, про що свідчить підпис представника відповідача Бобровницької А.О. на оригіналі листа, належним чином завірену копію якого позивач надав до матеріалів справи.

Позивач надав суду належним чином завірені копії листів позивача від 18.02.2014 р. № 58, від 05.03.2014 р. № 74, від 07.03.2014 р. № 78, на яких містяться вхідні номери та підпис представника відповідача Бобровницької А.О. про їх отримання.

Відповідно до п.5.2 договору, генпідрядник зобов'язаний підписати надані підрядником акти виконаних робіт протягом п'яти робочих днів від дати отримання, або в такий самий строк направити підряднику мотивовану відмову від їх підписання із зазначенням строків виправлення виявлених у роботах недоліків.

Під мотивованою відмовою слід розуміти невідповідність виконаних робіт умовам договору, вимогам державних норм і правил, проектної документації, затвердженої генпідрядником, невідповідність якості або характеристик використаних при виконанні робіт матеріалів.

Якщо протягом зазначеного вище терміну генпідрядник не направив підряднику свою письмову відмову в прийманні виконаних робіт, роботи вважаються прийнятими і підлягають оплаті.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач 14.02.2014 р. отримав від позивача акт приймання виконаних будівельних робіт від 14.02.2014 р. і довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) від 14.02.2014 р. на суму 130 674,24 грн., а також підсумкову відомість ресурсів у трьох примірниках кожний.

З урахуванням наведеного вище, суди правильно зазначили, що перебіг строку на підписання відповідачем акта приймання виконаних робіт від 14.02.2014 р. почався з 15.04.2014 р. і тривав до 21.04.2014 р. включно. Протягом вказаного строку відповідач повинен був або підписати вказаний вище акт приймання виконаних робіт або надати позивачу мотивовану відмову від підписання акта.

Однак, як встановлено судами, відповідач протягом встановленого договором строку акт приймання виконаних робіт від 14.02.2014 р. не підписав, своєї мотивованої відмови від його підписання позивачу не надав.

З урахуванням положень п.5.2 договору, роботи, які виконані позивачем і вказані у акті приймання виконаних будівельних робіт від 14.02.2014 р. на суму 130 674,24 грн., вважаються прийнятими відповідачем з 22.02.2014 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими. За приписами частини 6 цієї статті Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Судами встановлено під час розгляду справи, що відповідач не скористався правами, передбаченими ст. 882 Цивільного кодексу України, а позивачем, в свою чергу, подані акти приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 від 14.02.2014 р., на суму 130 674,24 грн., які підтверджують виконання позивачем будівельно-монтажних робіт за договором.

З урахуванням наведеного вище, судами встановлено, що позивач виконав будівельно-монтажні роботи за договором на загальну суму 1 134 203,28 грн.

При цьому, відповідач частково оплатив роботи, виконані позивачем за договором. Зокрема, відповідач перерахував на рахунок позивача 953 352,59 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Пунктом 2.6 Договору встановлено, що оплата за фактично виконані роботи проводиться генпідрядником у розмірі вартості виконаних робіт за звітний місяць - протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання акта здачі-приймання виконаних робіт за відповідний звітний місяць з пропорційним вирахуванням сум отриманих авансів.

Згідно п. 2.9 договору генпідрядник притримує з кожного платежу 5 % від вартості виконаних робіт (без урахування вартості матеріалів і обладнання та ПДВ) за звітний період (місяць).

Відповідно до п. 2.10 договору генпідрядник повертає утриману суму гарантійного фонду підряднику протягом десяти банківських днів з моменту закінчення одного календарного року з дати підписання останнього акта приймання виконаних робіт. А у випадку дострокового розірвання договору - протягом п'яти банківських днів з моменту закінчення тримісячного строку з дати дострокового розірвання договору.

Судами встановлено, що позивач виконав робіт за договором на загальну суму 1 134 203,28 грн., в тому числі 413 612,88 грн. вартість робіт і 720 590,40 грн. вартість матеріалів і обладнання.

З урахуванням норм п.2.9 договору, сума гарантійного фонду, яка підлягає тимчасовому притриманню відповідачем під час оплати за виконані роботи, становить п'ять відсотків від вартості робіт, без врахування матеріалів, та відповідно становить 20 680,64 грн. Звертаючись до суду із позовом позивач не заявляв вимогу про стягнення із відповідача гарантійного фонду у сумі 20 680,64 грн., притриманого відповідачем.

Судом встановлено, що з метою отримання грошових коштів за виконані роботи позивач направив відповідачу лист від 07.03.2014 р. № 78 із вимогою про сплату боргу у сумі 160 170,05 грн., без врахування суми гарантійного фонду. Вказана вимога була отримана відповідачем 07.03.2014 р. за вхідним номером 23, і залишена відповідачем без задоволення.

Отже, враховуючи те, що позивачем були виконані роботи згідно умов договору на суму 1 134 203,28 грн., відповідачем оплачено 953 352,59 грн., на час розгляду спору вартість неоплачених відповідачем робіт склала 180 850,69 грн., в тому числі 20 680,64 грн. коштів гарантійного фонду, вимоги про стягнення яких позивачем у цій справі не заявлялись, сума основного боргу у розмірі 160 170,05 грн., заявлена позивачем до стягнення обгрунтована.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесена пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч.4 ст.231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Договором передбачена відповідальність у випадку порушення строків оплати робіт у вигляді пені, розмір якої рівний подвійній обліковій ставці НБУ (п. 8.3.2. договору).

Враховуючи зазначене, висновок судів про обгрунтованість вимог щодо стягнення пені правильний.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судами факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, ними зроблено правильний висновок щодо задоволення вимог про стягнення процентів річних та збитків від інфляції у заявленому розмірі.

За таких обставин, підстави для зміни чи скасування прийнятих у справі судових актів відсутні.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 р. у справі № 911/1050/14 господарського суду Київської області залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арсан-Буд" - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Студенець В.І.